Конспект уроку Всесвітньої історії
___________
Тема: Франкська
держава Меровінгів
Мета: навчити називати
час існування Франкської держави меровінгів, імперії Карла Великого та
Верденського договору, видатних правителів раннього Середньовіччя,
розвивати уміння та навички встановлення причинно-наслідкових
зв’язків між подіями середньовіччя;
виховувати риси культурної людини
Тип уроку:
комбінований
Основні
поняття: «феодал», «бенефіцій»,
«васал», «династія»,«майордом».
Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація знань та перевірка Д/З
1. Назвіть
хронологічні межі історії Середньовіччя.
2. Якими
джерелами ви користувалися при вивченні історії стародавнього світу?
3. Назвіть
джерела історії середніх віків.
4. Які події
вважаються початком періоду історії середніх віків?
5. Скільки
століть тривала історія середніх віків?
ІІІ. Повідомлення
теми та мети уроку.
ІV.
Мотивація навчальної діяльності
Велика
кількість важливих подій відбулася за тисячолітню історію середніх віків. Саме
в той час утворилися більшість сучасних держав Європи та Азії, сформувалися
світові релігії, були здійснені визначні винаходи та створені шедеври мистецтва
та літератури.
V. Вивчення
нового матеріалу
1.
Держава Меровінгів
Розповідь учителя
(складання тез учнями)
У 486 р. внаслідок франкського завоювання в Північній
Галії виникла Франкська держава,
на чолі якої стояв вождь салічних франків Хлодвіг(486-511) з роду Меровея
(народжений морем, звідси династія Меровінгів). Так розпочався перший період історії
Франкської держави – з кінця 5 до кінця 7 ст., названий меровізьким. За
Хлодвіга була завойована Аквітанія (507), за його наступників – Бургундія (534),
остготи відступили
франкам Прованс.
До середини 6 ст. Франкська держава включала майже
всю територію колишньої римської провінції Галії. Франки підпорядковували собі
також кілька германських племен, що жили за Рейном: верховну владу франків
визнали тюринги, алемани і бавари; сакси вимушені були платити їм щорічну
данину.
Франкська держава проіснувала значно довше, ніж інші
варварські королівства континентальної Європи. Процес феодалізації
відбувся тут у формі синтезу пізньоримських і германських родоплемінних
відносин.
Найважливішим джерелом для вивчення суспільного устрою
франків (переважно Північної Галії ) в меровізький період є одна з найвідоміших
«правд» - «Салічна правда». Це запис судових звичаїв салічних франків,
зроблений, як вважають на початку 6 ст., тобто ще за життя ( а можливо за
наказом) Хлодвіга. Римський вплив позначився тут набагато менше, ніж в інших
варварських «правдах», і виявляється головним чином у зовнішніх рисах: латинська мова, штрафи в римських
грошових одиницях.
«Салічна правда» відображає архаїчні порядки
первіснообщинного ладу, що існували у франків ще до завоювання. Але в ній
містяться і нові дані – відомості про зародження майнової і соціальної нерівності,
приватної власності на рухоме майно, права успадкування на землю і, нарешті,
держави.
Франкське королівство меровізького періоду з кінця
6-початку 7 ст. було вже ранньофеодальним суспільством,
хоча процес
феодалізації в ньому розвивався досить повільно. Аж до кінця 7 ст. основним
станом цього суспільства залишалися вільні дрібні землевласники, на півночі ще
об’єднані у вільні общини – марки. Початок феодалізації франкського суспільства
супроводжувався зародженням ранньофеодальної держави.
Король зосередив у своїх руках усі функції державного управління,
центром якого став королівський двір. Влада короля ґрунтувалася передусім на
тому, що він був найбільшим землевласником у державі, очолював численну,
особисто віддану йому дружину.
Державою король управляв як особистим господарством:
дарував своїм наближеним у приватну власність ті землі, що раніше становили всенародну,
племінну власність, довільно розпоряджався державними прибутками, що надходили
до нього у вигляді податків,
штрафів і торгового мита.
Королівська влада спиралася на підтримку класу великих
землевласників. З моменту виникнення держава всіляко захищала інтереси цього
класу феодалів і
сприяла своєю політикою
розоренню і закабаленню вільних общинників, зростанню великої земельної
власності, організовувала нові завоювання.
У центральному управлінні Франкської держави
збереглися лише слабкі залишки минулої первіснообщинної організації у вигляді
щорічних військових оглядів – «березневих полів».
Вимушені рахуватися з великими землевласниками,
франкські королі періодично скликали збори найзначніших магнатів, де
обговорювали загальнодержавні питання.
2. Держава Каролінгів
Розповідь учителя
Час найбільшої могутності Франкської держави припадає
на правління сина Піпіна Короткого –Карла Великого (768 -814 ), що став героєм
багатьох легенд,оповідань і пісень.Сучасників вражала його кипуча, невтомна енергія, здатність
вникати у всі деталі управління державою, у справи адміністрації, господарства,
військові,дипломатичні, справи освіти тощо.За описами сучасників, Карл Великий
був величезного зросту, міцної статури.Для свого часу він був досить освіченою
людиною - цікавився літературою і поезією,зокрема античною,знав латинську і
грецьку мови, хоч писати так і не навчився.
Внаслідок кількох воєн він значно розширив кордони
Франкської держави, підпорядкувавши своїй владі різні племена і народності. У
результаті походу в Італію (774) лангобардський король Дезідерій був
позбавлений престолу, а його володіння приєднали до Франкської держави.
Карл перейшов також у наступ на Арабську Іспанію.
Правда, його перший похід в Іспанію (778) не був успішним:дійшовши до
Сарагоси,франки вимушені були повернути на свою територію ні з чим. Цей
невдалий похід став пізніше сюжетною основою середньовічного
французького рицарського епосу «Пісня про Роланда».
Надалі франки методично просуватися на південь від
Піренеїв.У 801 р. в арабів була відібрана Барселона на
території Північно-Східної Іспанії заснована Іспанська
марка (прикордонна територія ), населення якої становили головним чином баски
і наварці. За Карла Великого внаслідок тривалих воєн ( з 772 по804 р.) була
завойована і приєднана до Франкської держави Саксонія. Прагнучи розширити свої
володіння на південному сході, Карл у 788 р. скасував герцогську владу в
Баварії і розділив цю область на графства. Разом із Баварією на орбіту франкського
впливу потрапила і залежна раніше від неї Карінтія (Хорутанія)-
область,населена слов’янськими племенами хорутан (словенців ).
Захоплення Баварії зіштовхнуло Карла з аварським
ханством, що утворилося у 6ст. в Паноннії. У 788 р. авари вторглися в межі Франкської держави.
Почалися затяжні аварські війни, що тривали з переривами з 788 до 803 р. Сили
аварів були зломлені, їх держава, що довго наводила жах на сусідів, розпалася;
спустошена Паннонія
тимчасово потрапила в руки слов’ян. Надалі вся увага Карла на Дунаї була
спрямована на зміцнення дунайсько- паннонського кордону.
Внаслідок усіх цих воєн кордони Франкської держави
значно розширилися: на південному заході дійшли тепер до Барселони і середньої
течії Ебро, на сході – до Ельби (Лаби), Богемських гір і Віденського лісу, на
півдні включали значну частину Італії.
За площею держава франків наближалася до старої
Західної Римської імперії і так само включала до свого складу різні племена і
народності, що стояли на різних рівнях соціально – економічного і культурного
розвитку.
Королівський титул більше задовольняв франкського
короля. Карл чекав лише зручної нагоди, щоб проголосити себе імператором. Така
нагода випала, коли слабкий і безвільний папа Лев ІІІ, що викликав проти себе
опозицію римської знаті, втік до Карла, у якого шукав захист. Карл дав папі
надійну охорону і сам очолив похід на Рим. У порядку за цю допомогу папа
наприкінці 800р. в соборі св. Петра в Римі вінчав франкського короля
імператорською короною. Так була встановлена нова імперія на Заході. Ця подія викликала різкий конфлікт між Карлом і
Візантією, імператори якої вважали себе єдиними спадкоємцями старого Риму.
В останні роки життя Карл обрав постійним місце – перебуванням свою нову
столицю Ахен. Головну увагу
він приділяв зміцненню нових рубежів для оборони і подальших захоплень. На
північному заході було створено Бретонську, а на південному заході –Іспанську
марки. В Італії південні кордони франків прикривало напівзалежне Беневентське
герцогство.
Робота з ілюстрацією
(ст. 22
статуя Карла Великого)
План характеристики:
1. Що в першу чергу привертає увагу на малюнку?
2. Як можна охарактеризувати вираз обличчя, про які риси
характеру говорить погляд?
3. Охарактеризуйте одяг, зверніть увагу на корону.
4. На кому сидить, про що це свідчить?
5. Загальне враження на вас.
VІ.
Закріплення знань учнів
Заповніть таблицю
|
Франкська держава
|
||
|
Рік
|
Подія
|
Наслідки
|
|
498
|
Хлодвіг прийняв християнство
|
|
|
|
Карл Мартелл переміг у битві при Пуатьє
|
Європу врятовано від арабського нашестя
|
|
800
|
|
Карл Великий зміцнив владу над завойованими народами
|
|
843
|
|
|
VIІ. Підсумок уроку
На
цьому уроці ми навчилися…, дізналися…
VIІІ.Домашнє завдання
Вивчити
§1, дати відповіді на запитання вкінці.
Карл
І Вели́кий (2 квітня 747 — 28 січня 814, Аахен) — король франків (768—814),
король Ломбардії (лангобардів) (з 774), імператор Священної Римської імперії
(800—814), представник династії Каролінгів.
На
кайзерський престол його коронував 25-грудня 800 року Папа Лев III у Римі.
Прізвище «Великий» здобув ще за життя. Карл Великий вшановується як засновник
двох держав - Німеччини та Франції. Слов'янське слово король походить від його
імені.
Комментариев нет:
Отправить комментарий